Антисептики як захист від венеричних хвороб: діє чи ні?

Принцип роботи антисептиків полягає в тому, що вони вбивають широкий спектр мікроорганізмів, порушуючи роботу різних ферментних систем мікробних клітин або руйнуючи їхні клітинні стінки. У той же час вони здатні пошкоджувати і наші власні клітини. Спектр активності речовин різниться, і його обов’язково вказують в інструкції до препарату. Наприклад, далеко не всі антисептики руйнують віруси, а багато з них взагалі не впливають на спори бактерій.

Велике значення має часовий проміжок, протягом якого антисептик повинен діяти на мікроорганізми, щоб спричинити їхню загибель. Якщо час експозиції недостатній, наприклад, якщо препарат був змитий або висох раніше, ніж треба, мікроби можуть не загинути. Час експозиції залежить від самого препарату, його концентрації, виду мікроорганізму, температури, а також присутності інших речовин. Наприклад, розведення антисептика біологічними рідинами (скажімо, коли препарат змішується з сечею або спермою в уретрі) призводить до зниження концентрації активного компонента і зменшення ефективності препарату. Також білки, присутні в багатьох біологічних рідинах, можуть самі по собі знижувати антисептичну активність, пов’язуючи молекули препарату.

Тому використання антисептиків в якості єдиного засобу захисту від інфекцій, що передаються статевим шляхом, небезпечне з таких причин:

  • Недостатній спектр активності деяких препаратів: не всі з них впливають на віруси.
  • Якщо концентрація діючої речовини була недостатньою, а препарат вводили в уретру, це тільки полегшить поширення інфекції вгору по сечівнику, що може призвести до ураження передміхурової залози, сечового міхура та інших органів.
  • Слиз, білок та інші речовини знижують ефективність антисептиків, саме тому їхнє використання перед сексом або в процесі буде ще менш ефективним. Також антисептики у жодному разі не можна змішувати з лубрикантами.
  • Антисептики не просочуються глибоко в тканини, діючи лише на поверхні, в той час як збудники інфекцій починають проникати з моменту першого контакту, тому антисептики ефективні тільки протягом 30 хвилин, максимум двох годин після сексу, поки мікроби не потрапили в глибокі шари тканин. Отже, завжди є ризик «не встигнути», особливо при довгих контактах.
  • Тривале постійне використання антисептиків може призводити до порушення природної мікрофлори і подразнення слизових оболонок.

Антисептики можна використовувати тільки як засіб екстреної або додаткової профілактики інфекцій. Термінова профілактика необхідна при розриві презерватива або при випадковому чи насильницькому незахищеному контакті. У цьому випадку після контакту необхідно помочитися, обмити зовнішні статеві органи, прилеглі ділянки шкіри (живіт, стегна, сідниці, анус) і руки водою з милом, після чого ретельно змити. Потім розчином антисептика рясно обробляють шкіру і слизові оболонки зовнішніх статевих органів, шкіру рук, живота, стегон, сідниць. Після чого необхідно звернутися до лікаря для призначення подальшої медикаментозної профілактики (антибіотиків і антиретровірусних препаратів). Більшість препаратів ефективні при застосуванні не пізніше двох годин після контакту.

 

Пам’ятай, що антисептики – не панацея, вони не можуть замінити використання презервативів. Наприклад, вони не захистять від зараження лобковими вошами, і навіть у разі чутливих бактерій препарат може не подіяти через невелику концентрацію.

 

Найчастіше для профілактики статевих інфекцій в нашій країні використовують такі препарати.

 

Хлоргексидин (хлоргексидину біглюконат) – один з найширше застосовуваних антисептиків у світі, в тому числі через низьку ціну. Використовують 0,05% водний розчин для зрошення зовнішніх статевих органів і шкіри, полоскання, також його вводять в сечівник. Хлоргексидин впливає на широкий спектр бактерій, включаючи збудників сифілісу, гонореї, хламідіозу, трихомоніазу. Недоліки хлоргексидину полягають в тому, що він не діє на більшість вірусів, до нього також стійкі спори бактерій і збудник туберкульозу. При тривалому і частому застосуванні для полоскання рота може викликати пожовтіння зубної емалі. При нагріванні, особливо в лужному середовищі, препарат може розкладатися з утворенням канцерогенних продуктів. При купівлі препарату в аптеці слід бути уважним: у продажу також є спиртовий розчин, призначений для обробки шкіри рук. Вводити такий розчин в уретру не можна – це викличе сильне подразнення або навіть хімічний опік.

 

Мірамістин – розроблений, досліджений і поширений у медичній практиці препарат тільки у деяких країнах колишнього СНД. Його спектр активності ширший: він впливає також на віруси (вірус герпесу, гепатиту В і ВІЛ) і безпечний для зубної емалі. Застосовують у вигляді 0,01% водного розчину аналогічно до хлоргексидину.

 

Октенісепт (октенідин + феноксіетанол) – має ширший спектр активності, включаючи не тільки віруси, але і збудники туберкульозу. Препарат застосовують для полоскання рота, зовнішніх статевих органів. Рекомендації з його введення в уретру відсутні, що не дозволяє нейтралізувати мікробів, які вже проникли в сечовий канал.

На жаль, у світі поки що не винайшли «ідеального антисептика», який би був нетоксичними та не мав інших побічних ефектів і допомагав надійно захиститися від широкого кола інфекцій, що передаються статевим шляхом. Тому використання презервативів та інших бар’єрних засобів захисту – набагато надійніший спосіб профілактики, який можна поєднувати з використанням антисептиків.

Підписатись на дайджест



  • X