Посттравматичний стресовий розлад активно вивчають, та поряд з численними дослідженнями побутує кілька стійких міфів. Їх важливо розвінчувати, щоб уникати стигматизації людей з ПТСР.
Люди часто не розуміють складності посттравматичного стресового розладу, або не сприймають його серйозно. Реальність така, що кількість людей із цим розладом в Україні буде лише рости, тому важливо не допускати упередженого ставлення до них та краще їх розуміти.
Міф 1. ПТСР мають тільки ветерани війни
Симптоми посттравматичного стресового розладу можуть виникати у людей, які пережили будь-які травматичні події. Справді, діагноз ПТСР у 1980 році вперше поставили саме ветеранам. Але розлад може розвиватися у будь-кого, навіть у дітей, якщо вони пережили серйозну загрозу для життя.
Міф 2. ПТСР усі переживають однаково
Якщо двоє людей пережили схожу травматичну подію, і в них розвинувся ПТСР, це не означає, що їхні розлади будуть однакові. Так само як не будуть однаковими симптоми і прояви. Лікування ПТСР є індивідуальним і важливо, щоб ним займався спеціаліст.
Міф 3. ПТСР мають практично усі
Люди часто стикаються з травматичними переживаннями. Однак, у більшості з тих, хто зазнав травми, ПТСР не розвивається. Людина може мати ознаки гострого стресу після інциденту. Це безсоння, тривога та депресія, але з часом симптоми минають.
Міф 4. Люди з ПТСР морально слабкі
Посттравматичний стресовий розлад не є ознакою емоційної слабкості, сили чи витривалості. Він може розвинутися у будь-кого, незалежно від характеру та поведінки. ПТСР може виникнути через особливо жахливу і жорстоку травму або тому, що травматичний досвід тривав занадто довго. Це не слабкість, а сильний вплив стресу.
Міф 5. Люди з ПТСР несуть небезпеку
Психоз і агресія не є характерними для ПТСР. Найпоширеніші симптоми ПТСР – нав’язливі думки, кошмари, безсоння, відчуття провини, ізоляція, розчарування. Більшість людей, які переживають ПТСР, не хочуть завдати шкоди ані собі, ані комусь.
Міф 6. ПТСР не лікується, бо це хронічний стан, тож людина з ПТСР ніколи не одужає
Фахівці виявили численні способи лікування, які зменшують симптоми ПТСР. До них належить психотерапія і медикаментозне лікування. Для кожного важливо підібрати те, що підійде саме йому.
Розум і психіка можуть зцілюватися, так само як і тіло. Одужання потребує часу і ретельної роботи. Зцілення не означає, що минуле зникає. Проте воно більше не має сили домінувати над теперішнім.
Посттравматичний стресовий розлад є природною реакцією на ненормальний стрес. Ті, хто бореться з ПТСР, часто не діляться своїми відчуттями з оточенням. Вони бояться, що їх можуть вважати небезпечними, ненормальними та слабкими. Проте людям із ПТСР потрібні не заклики бути сильними та не розклеюватися, а розуміння і прийняття.