Оу, здається, в мене сифіліс…

Консультанти організацій зі сфери охорони здоров’я, а також дружні лікарі-дерматовенерологи приватних та державних клінік все частіше реєструють випадки атипового протікання одного із найнебезпечніших захворювань, що передається статевим шляхом. Мова йде про сифіліс.

Саме тому Get Test вирішив висвітлити цю проблему та актуалізувати її, щоб допомогти тобі не стати на одні граблі з сотнями інших хлопців. Але якщо трапилося так, що граблі вже влупили по лобі, то ця інформація точно стане в пригоді, адже від цього захворювання ніхто не застрахований.

Ми взяли анонімне інтерв’ю в одного з клієнтів Get Test та пацієнта дерматовенерологічної клініки нашого дружнього лікаря та поставили кілька пікантних питань про те, через що доводиться пройти людині, яка отримала позитивний результат на сифіліс.

 

– Дізнаватися про такий діагноз завжди нелегко. Розкажи, як це було у твоєму випадку?

– Я виявив сифіліс зовсім випадково: побачив у соцмережах пост одного з партнерів, з яким мав секс місяцем раніше. Він написав у фейсбуці, що загримів у лікарню і деякий час буде недоступний. Оскільки до цього хлопця я відчував симпатію, вирішив написати і поцікавитися що з ним. А у відповідь отримав “У мене сифіліс” і запевнення в тому, що мені не варто хвилюватися, адже секс був захищеним. Я, звісно, трохи напружився. Зареєструвався на тест на сайті gettest.com.ua і того ж дня його пройшов. На жаль, мене не пронесло… Вперше в моєму житті тест-система показала позитивний результат (до цього випадку я перевірявся регулярно).

 

– Чи спостерігав ти якісь видимі симптоми?

– Ні! І це мене здивувало найбільше. Я дуже уважний до свого здоров’я і про ЗПСШ знаю багато. Я б точно зауважив основні симптоми на початковій стадії сифілісу – збільшені лімфатичні вузли чи твердий шанкр у зоні ураження. Оскільки під час сексу ми використовували презерватив, допускаю, що саме зараження могло трапитися через петінг чи оральний секс. Але парадокс у тому, що я не мав контакту з членом чи спермою… Словом, містика якась.

Проте вже за два дні після тесту в день лабораторного аналізу я побачив на своєму тілі висипання. На консультації лікар сказав, що висипання дуже характерне якраз для сифілісу. Тут я напружився ще більше, адже знаю, що висипання з’являється уже на вторинній стадії. Це означало, що лікування простим не буде.

 

– Ти повідомляв своїх партнерів?

– Так, звісно. Це було найскладніше, адже діагноз мені поставили на початковій стадії стосунків з хлопцем, до якого я був дуже небайдужим. Сказати йому було найскладніше. Але я зібрав усю свою волю в кулак і поїхав до нього на розмову. На щастя, він відреагував дуже спокійно. Ми разом поїхали здати кров у лабораторії. Пощастило, що його результат був негативним. У інших теж.

 

– Як проходила процедура лікування. До чого треба бути готовим?- Найважливішим для мене був момент анонімності. Мені порекомендували не звертатися напряму в шкірвендиспансер, оскільки в іншому випадку при такому захворюванні були всі шанси потрапити у стаціонар, де мені б довелося провести мінімум 21 день. Тому лікування слід було проводити амбулаторно. Фахівець Get Test направив мене до дружнього лікаря приватної клініки, який виписав курс лікування з 12 уколів антибіотика, а також ряду інших ін’єкцій. Витримати це нелегко, але, наскільки мені відомо, у лікарні взагалі колють що 3-4 години. А це близько 120 ін’єкцій самого лише антибіотика, в той час, як моє лікування нараховувало 12 уколів антибіотика пролонгованої дії, 12 вітаміну та декілька уколів специфічного імуномодулятора (після якого, до речі, дупа болить кілька днів). Щодо останнього препарату, то тут виникли перші труднощі, оскільки його країна-виробник – Росія, тому знайти ліки в аптеках дуже складно. Довелося підключати свої зв’язки та викручуватися з цієї ситуації самостійно.

 

– Розкажи про інші труднощі, з якими тобі доводилося стикатися в процесі лікування.

– Ой, нюанси почали виникати вже на етапі встановлення діагнозу. Скажу чесно, сифіліс – це не те захворювання, про яке можна розказати друзям чи колегам на роботі. Хоча мені було дуже важко і поділитися з кимось хотілося. Допомогли близькі друзі. Через високий рівень стигми я дуже часто відчував страшний сором за те, що зі мною трапилося. Розумієте, сифіліс не належить до категорії «благородних» захворювань, до яких я можу віднести навіть той самий ВІЛ чи рак (порівняння, можливо, не надто вдале, але як приклад спали на думку першими), які мають не таку сороміцьку конотацію. Ось, наприклад, були декілька пікантних моментів, коли я спізнився до свого лікаря на уколи, і мені довелося бігати по інших, щоб вколоти антибіотик своєчасно (для уникнення резистентності дуже важливо робити укол згідно певного графіка). Проте ці спроби були марними, усі лікарні мені у допомозі відмовили. Сам себе я вколоти не міг, адже антибіотик дуже специфічний, болючий і вимагає відповідних навичок. Бувало, навіть моєму лікарю вдавалося успішно вколоти мене лише з третього разу. Ще один незручний інцидент трапився, коли я відвідував друзів в іншому місті і мені довелося їм все розповісти, адже в період мого гостювання я повинен був отримувати уколи за графіком. Хоч вони й поставилися з розумінням, їхня реакція була чудернацькою. Тоді я знову зрозумів, що все-таки рівень стигми, коли мова заходить про сифіліс, у суспільстві критично високий. От запитайте у пересічних людей, яка перша асоціація у них виникає, коли згадують про це захворювання.

 

– Що б ти міг порадити, аби не зіткнутися з такою проблемою, а також тим, кому не пощастило вберегтися?

– Бережіть здоров’я. Старайтеся використовувати презервативи (хоча, як бачите, допомагають вони далеко не завжди) та бути уважним до своїх статевих партнерів. А «братам по нещастю», я б хотів порекомендувати добре подумати, яким чином краще проходити курс лікування, адже якщо ви уникли стаціонару та не стали на облік в диспансері, у вас в майбутньому можуть бути проблеми при загальних медичних оглядах. Також є певні бар’єри у здачі аналізів для контролю ефективності лікування. Я маю на увазі специфічний аналіз реакції Вассермана, який не роблять у приватних лабораторіях – виключно в диспансерах. У людей, які перехворіли на сифіліс, антитіла часто залишаються на все життя, і швидкі тести будуть показувати позитивний результат. Вони більше не зможуть бути донорами, адже їхня кров «зіпсована».
А наостанок скажу: всі думають, що сифіліс виліковний. Це так, але шлях до виздоровлення насправді дуже нелегкий. Тому бережіть себе!

Підписатись на дайджест



  • X