Реакція правозахисників на відповідь Президента щодо легалізації одностатевих шлюбів
Війна загострила дискусії про право представників ЛГБТ-спільноти укладати шлюби. Українці звернулися з відповідною петицією до Президента і отримали відповідь, яку дуже по-різному сприйняла ЛГБТ-ком’юніті.
Так, у Президента відповіли, що перед законом рівні всі, проте щоб дозволити ЛГБТ-шлюби, треба змінювати конституцію, а під час війни це заборонено. Натомість Кабмін має знайти інші рішення, наприклад, цивільне партнерство. Відповідь на петицію тут.
Нижче подаємо думки активістів та правозахисників стосовно офіційної позиції Офісу Президента.
Святослав Шеремет, експерт Національного ЧСЧ-консорціуму
“У правозахисному русі країни – розкол. Половина потужних організацій – за шлюбну рівність для ЛГБТІ, тобто – на ідеалістичних і максималістських позиціях. Інша половина потужних гравців – на позиціях раціональних і реалістичних: не шлюб, а реєстроване цивільне партнерство.
Аргументи і контраргументи в цій суперечці такі ж залізні з одного боку, як і суперечливі – з іншого. У цій ситуації цікаво, яким шляхом піде уряд. Переконаний: шляхом найменшого спротиву”.
Віктор Пилипенко, перший український військовий, що здійснив публічний камінг-аут
“Основна теза необхідності легалізувати гей-шлюби, після важливості юридичного захисту гей-сімей після набуття інвалідності чи загибелі партнера/партнерки, – інституціоналізувати рівність прав законом. А це вже значно більше, ніж прагматична вимога рівного доступу до соціального забезпечення.
Це про еволюційний крок вперед усієї української демократії. Перевірка, чи виросла вона до усвідомлення того, що, маючи у суспільстві групи, які досі дискримінують, ми не можемо вважатися повноцінними”.
Олена Шевченко, голова громадської ЛГБТ-організації “Інсайт”
“Всі вже встигли порадіти відповіді Президента на петицію щодо легалізації одностатевих шлюбів? Якщо коротко, я розчарована.
Ніяких конкретних рішень та негайних доручень розв’язувати питання у цій відповіді немає. Президент нам повідомив, що питання цивільних партнерств розробляли. Нагадаю, що це тягнеться роками, безрезультатно. Цивільні партнерства – це не рівність. Крапка”.
У позиції ГО “Інсайт” йдеться про те, що цивільні партнерства – це підкреслення того, що ЛГБТКІ-люди – інші, з обмеженим доступом до прав. Цивільні партнерства не вирішують ані питання дітей, які залишились з одним з батьків унаслідок загибелі іншого чи іншої, ані питання зменшення рівня гомофобії й трансфобії в Україні, адже це ще раз підкреслить “інакшість” ЛГБТКІ-пар.
Інна Ірискіна, правозахисниця, трансгендерна жінка
“Взагалі це можна розглядати як класичне “склянка наполовину порожня чи наполовину повна”. З одного боку, це типова відписка в стилі ОП, коли Президент технічно з’їхав і перекинув м’ячик на поле Кабміну без жодних формальних зобов’язань.
З іншого боку:
- наголошується на тому, що всі є рівними в правах;
- зазначено, що Конституція не може бути змінена під час воєнного стану, що за текстом можна трактувати як причину неможливості зміни визначення шлюбу саме зараз – і водночас як те, що інших причин і, відповідно, принципового заперечення щодо одностатевих шлюбів немає;
- щодо цивільних партнерств – заперечень не лише немає, а фактично зазначено, що питання вже на порядку денному.
Це не перемога, але, так би мовити, стратегічно міцна позиція для подальшого наступу”.
Про те, чому реєстроване цивільне партнерство – це не зрада, і чим воно відрізняється від шлюбу, ми писали тут (лінк на попередній матеріал).