Статус «Невизначуваний». Чому все більше ВІЛ-інфікованих не можуть заразити інших

neviznachniy

ВІЛ – це не вирок, а хронічна інфекція, яку можна ефективно лікувати і з якою можна прожити якісне та повноцінне життя. З ВІЛ можна створювати сім’ї та народжувати дітей, бігати марафони й робити карколомну кар’єру, старіти та виходити на пенсію – точно так само, як без ВІЛ. Ба більше, останні дослідження довели, що люди, які приймають АРВ-терапію, та у яких вірус пригнічений до невизначуваного рівня, не можуть передати інфекцію іншим.

Що це означає?

Невизначуване вірусне навантаження – це стан ВІЛ-позитивної людини, при якому кількість вірусних частинок у крові нижча порога, необхідного для їхнього виявлення шляхом лабораторного тестування. Результати вимірювання кількості вірусу в крові (вірусного навантаження) вказують у кількості копій вірусних частинок в одному мілілітрі крові (копії/мл). Якщо людина приймає антиретровірусну терапію, її вірусне навантаження повинно опуститися нижче порогового рівня – менше 50 чи 20 копій/мл, залежно від моделі та потужності лабораторного обладнання.

Зниження кількості вірусу в крові нижче порогового рівня (невизначуване вірусне навантаження) означає, що лікування працює, і вірус в організмі інфікованої людини пригнічений.

 

Які докази того, що ризику інфікування дійсно немає?

Дослідження, в якому вперше було виявлено чіткий зв’язок між вірусним навантаженням і ризиком передачі ВІЛ, провели в Уганді в 2000 році. Воно тривало 30 місяців, і в ньому взяли участь 415 гетеросексуальних дискордантних пар (де тільки у одного з партнерів був ВІЛ). Дослідники зробили висновок, що вірусне навантаження є основним фактором ризику передачі ВІЛ, і що випадки інфікування вірусом рідкісні в парах, де у ВІЛ-позитивного партнера вірусне навантаження нижче 1500 копій/мл.

У 2008 році Швейцарська національна комісія зі СНІДу оприлюднила заяву, в якій ішлося про те, що ВІЛ-позитивна людина на лікуванні не може передати вірус при статевому контакті. Документ, відомий як «Швейцарська заява», зібрав велику кількість доказів того, що застосування АРВ-препаратів зупиняє передачу ВІЛ-інфекції. Його автори, Петро Вернацца (Petro Vernazza) з колегами, проаналізували 25 досліджень та дійшли висновку, що ВІЛ-позитивні люди не є джерелом передачі вірусу, якщо вони мають невизначуване вірусне навантаження протягом останніх шести місяців. Це твердження сприйняли дуже неоднозначно, однак подальше вивчення питання підтвердило його правдивість.

У 2014 році ще одне дослідження – PARTNER, проведене в 14 європейських країнах, показало відсутність свідчень передачі ВІЛ в 44 000 випадків сексу без використання презерватива в дискордантних парах (всього в дослідженні взяли участь 1145 пар). Звіт дослідження, опублікований у 2016 році, показав повну відсутність фактів передачі ВІЛ вже в понад 58 000 випадків сексу без використання презерватива.

У липні 2017 р. результати дослідження Opposite’s Attract надали додаткові докази на користь того, що ВІЛ не передається, якщо вірусне навантаження невизначуване. Це дослідження проводили за участі 358 серодіскордантних гей-пар з Австралії, Таїланду та Бразилії. Воно показало нуль випадків передачі вірусу за умови невизначуваного вірусного навантаження.

Варто зазначити, що отримані дані не означають, що треба відмовлятися від презервативів. Автори проведених досліджень наголошують на важливості їхнього використання при сексуальних контактах. Таким чином, дослідження підтверджують ефективність підходу «лікування як профілактика» для попередження поширення епідемії ВІЛ статевим шляхом.

Якщо твій знайомий або знайома розкрили свій діагноз ВІЛ, головне, що варто запитати, – чи перебувають вони під наглядом лікаря та отримують антиретровірусну терапію. Ліки в нашій країні можна отримати абсолютно безкоштовно, а лікування допоможе домогтися невизначуваного вірусного навантаження. У цьому разі людина буде здоровою і не нестиме ризику інфікування партнерів.

Підписатись на дайджест



  • X