Тег:повага

Мова ворожнечі веде до насильства. Мова толерантності – до порозуміння. Гігієна мови починається саме з побутового спілкування. Тому пропонуємо розібратися, які вислови є маркером толерантності, а які стигматизують – і їх краще забути. Тож час від часу будемо ділитися з вами нашими знаннями у рубриці "Словник толерантності". Говорити коректно про інвалідність допоможе правило people first language – мова, в якій перш за все йдеться про людину. Суть її в тому, що ви говорите про людину, а вже потім про якісь ознаки, характеристики, особливості, їй притаманні. Тобто, коли ми говоримо про інвалідність, на перше місце ставимо людину, а не захворювання. Відповідно, кажемо "людина з інвалідністю", а не "інвалід" чи ще гірше – "каліка".У сучасному світі, орієнтованому на потреби людини, слово "інвалід" є образливим і має зневажливий контекст. На жаль, його все ще можна зустріти у назвах державних структур. Проте, якщо ви хочете проявити освіченість, слід говорити "людина з інвалідністю". Те саме стосується і різних груп людей з інвалідністю. Наприклад, коректно казати "незряча людина" замість "сліпий", "нечуюча людина" замість "глухий". До того ж варто розрізняти, про кого саме йдеться: чи це повністю незряча людина, або повністю нечуюча, чи це людина з частковою втратою слуху або зору. Особливо образливим є вислів "глухонімий", адже не всі люди з порушення слуху одночасно мають і порушення зору та навпаки. Багато хто вважає, що аби зм’якшити розмову про інвалідність, треба використовувати вислів "люди з обмеженими можливостями" або "люди з особливими потребами". Це неправильно і ось чому. Коли термін "людина з інвалідністю" ще не став поширеним в Україні, а слово "інвалід" уже сприймали негативно, з’явилося начебто необразливе "людина з обмеженими можливостями". Але цей термін взагалі не описує людей з інвалідністю. Можливості у всіх обмежені, а потреби у всіх бувають особливі. Не варто боятися слова "інвалідність" і замінювати його невдалими евфемізмами. Грубою помилкою і образою є слова "колясочник", "візочник", "інвалід-колясочник". В українській мові інвалідний візок також можна називати "крісло колісне". Відповідно, можна говорити "людина, яка користується кріслом колісним" або "пересувається за допомогою крісла колісного". Окрема тема – люди з ментальними порушеннями. Саме цей термін є коректним, коли ми говоримо про медичні діагнози або розлади психіки. Можна використовувати такі терміни, як "люди з інтелектуальними порушеннями", "люди з ментальними порушеннями", "люди з сенсорними порушеннями" тощо. Але не "люди з вадами розвитку". Бо вада – це негативна людська риса, що виникає через прогалини у вихованні. Слід бути обережними і з назвами конкретних діагнозів. Замість "даун" – людина з синдромом Дауна, замість "аутист" – "людина з аутизмом". Знову пригадуємо правило people first language.