Тег:туризм

Так вже склалося історично, що Львову належить неформальний титул не тільки культурної, але й гастрономічної столиці України. Справа тут не тільки і не стільки в кількості різноманітних закладів, а, найімовірніше, в унікальному розташуванні міста на перетині культур та довгій історії у складі різних країн. Таки дійсно, заснований як частина Галицько-Волинського князівства Львів свого часу був і частиною Королівства Польського, і Речі Посполитої, і Австро-Угорщини, і СРСР, і, зрештою, незалежної України. І кожна з цих країн наклала свій відбиток, в тому числі і на гастрономію (Союз до уваги в цьому випадку ми не беремо, від нього у спадщину місто отримало хіба кілька пиріжкових і кафе «Пінгвін»). До цього додаємо великі єврейську, вірменську та грузинську спільноти і отримуємо гримучий мікс під назвою львівська чи то галицька кухня. У нашому короткому гіді ми проведемо тебе як і закладами, де можна спробувати саме такі страви, так і сучасними ф‘южн-ресторанами, яким позаздрять і кияни. Підкажемо, де перекусити та випити львівської кави. Вперед!  Голодний Микола (вул. Стрийська, 352) Дуже відомий і популярний заклад саме з галицькою кухнею. Настільки популярний, що любителі попоїсти готові їхати заради тутешніх страв на окраїну міста. Хоч посадкових місць тут чимало, краще уточни наперед.Карпатський банош, вареники, журек, бограч, флячки – в ресторані дійсно можна вивчати кухню більшості сусідніх країн. Ціни для такого рівня закладу, між іншим, дуже навіть прийнятні. Ресторація Бачевських (вул. Шевська, 8) Не хочеш їхати далеко з центру, а на галицьку кухню тече слинка? Пропонуємо заклад в самому центрі міста. Якщо не знаєш, то названий ресторан на честь знаменитого бренду горілки Baczewski, народженого саме у Львові (сьогодні, на жаль, заводи марки є лише у Відні та Лос-Анджелесі). Ресторатори гастросім‘ї Kumpel Group (до якої входить і «Голодний Микола») вирішили відновити славу марки на батьківщині, а заодно і показати місцеву кухню під сучасним кутом зору. Галицькі лазанки, фарширований короп, салат “Старольвівський” на основне; львівський сирник чи штрудель на десерт, а приправлено все авторськими коктейлями та наливками власного виробництва. Звучить дуже апетитно, чи не так?Якщо ти в місті ненадовго і не встигаєш піти усюди на вечерю чи обід, сходи до «Бачевських» на безлімітний сніданок: з 8:00-11:00 тебе тут нагодують досхочу і все тими ж місцевими стравами.  Bao.casual (вул. Староєврейська, 25/27) Киянам про Bao довго розповідати не треба: чи не усі чули про цей елітний київський ресторан, одним зі співвласників якого є Ектор Хіменес-Браво. Так-от, львівський Bao.casual – це його демократична версія, з такими самими смачнющими стравами, цікавими подачами та водночас значно доступнішими цінами. Фірмовий хрусткий короп, качка по-пекінськи, свинина з ананасами, пікантні ребра… а якщо до цього ще взяти один з авторських коктейлів чи бокал ігристого – гастрономічний оргазм майже забезпечений. Львів давно потребував ресторану з класною китайською їжею. І ось він! 4 чебуреки (вул. Староєврейська, 16) Ще один – цей вже максимально демократичний – заклад. Його креативні засновники вирішили переосмислити концепцію чебуреків як не завжди якісного стріт-фуду, приготованого на пересмаженій олії, і пропонують до них бокал просеко.З перших днів роботи заклад став дуже популярним, напевно завдяки і тому, що до асортименту самих чебуреків підійшли не менш творчо: крім класичних пропонують їх з куркою, п‘ятьма сирами і навіть вишнею чи креветками. Крім чебуреків, тут також подають супи, боули та десерти – сміливо заходь на перекус.  Вірменка (вул. Вірменська, 19) Про галицьку кухню, ресторани, сніданки, обіди і перекуси ми вже поговорили, тож час розказати про львівську каву. І на неї ми запросимо тебе у знамениту, але непопсову «Вірменку». «Це кав‘ярня з характером, історією та особливою атмосферою. З моменту заснування стіни закладу бачили все: протести проти радянського режиму, тусовки хіпі, панків, хіпстерів, справжні натовпи молоді, незаангажованої та з проукраїнськими поглядами.» Так заклад розповідає про себе у соцмережах і в це важко не повірити, адже працює він з 1979 року і за свою понад 40-річну війну надивився всього. Особливістю закладу є кілька видів кави по-східному, приготованої в джезві, а також традиційні львівські пляцки. Тож, завітавши сюди, відмовся від еспресо чи капучіно та спробуй кави з історією. Наш гід закладами Львова можна продовжувати і продовжувати, та ми, мабуть, краще за якийсь час випустимо для тебе його ще одну частину. А поки ти маєш що досліджувати ;)До речі, відвідуючи місто Лева, можеш завітати і до нас на швидкий тест на ВІЛ та ІПСШ! Пункт тестування у Львові розташований за адресою: вул. Зелена, 35. 

Не знаємо, чи ти знаєш, але саме у Львові найбільша концентрація архітектурних пам'яток в Україні – майже 5000, а історичний центр міста внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Місту Лева пощастило мати довгу та цікаву історію, фактично впродовж кількох століть бути частиною Європи і несильно постраждати у Другій світовій. Та не Львів єдиний – у львівській області теж чимало цікавих та навіть унікальних місць, які точно вартують твоєї уваги. Особливо, якщо ти плануєш поїздку сюди на довший та безпечніший вікенд. ЖовкваНе дуже відому широкому загалу негаличан Жовкву часто називають «ідеальним Ренесансним містом». Приємно, бо це ще раз нагадує, що кількасот років тому ми були частиною європейської культури. А ще тому, що в Україні загалом не так багато відродженської архітектури – ми більше багаті бароковою. До того ж ренесансну Жовкву впродовж останніх реставрують, відновлюють, намагаються підтримувати в хорошому стані. Взяти хоча б замок – з облуплених стін та заваленого даху він потрохи набуває колишнього вигляду, крило за крилом розміщаючи там музеї. Сподіваємося, не за горами час, коли його таки відреставрують повністю. Тож ми радимо погуляти подвір’ям замку і зайти в його музей, таким чином своїм квитком підтримуючи відновлення пам‘ятки.Далі зайди в Костел Св. Лаврентія – найбільший ренесансний храм в Україні. В контексті нашої країни і області – еталон архітектури цього періоду, а його вхідний портал вважають одним з найдосконаліших прикладів ренесансної архітектури на території України та сучасної Польщі.Вежа між замком та собором – Ратуша, звідки відкривається найкращий вигляд на місто. А на її сходах розмістився неординарний музей історії міста «Жовківська вежа». Колись у Галичині була чи не найбільша єврейська громада, і саме тому тут так багато синагог. Та жовківська – одна з найкрасивіших з усіх них. Збудована в стилі пізнього ренесансу святиня XVII ст. – шедевр архітектури цього стилю й одна з найбільших на той час синагог у Європі. Вона входить до списку Нью-Йоркського фонду світових пам’яток “100 пам’яток світу, що знаходяться в загрозливому стані”, і цей факт дає нам надію на її збереження та відновлення.Наостанок уважно роздивися розписи стін у церкві Пресвятого Серця Христового (Василіанського монастиря). Український національний модерн у розписах інтер‘єрів церков можна побачити не так часто, а цей, створений художником Юліаном Буцманюком, вважають ще й одним з найкращих зразків. Інше творіння митця – львівська Вірменська церква. Направду красиво і неординарно.Ренесансне місто Жовква потребує відродження і у XXI ст., але тут якось віриться, що воно в дорозі. ПідгірціЩе одна пам’ятка, ризик руйнування якої бачать на заході світовою втратою – Підгорецький замок. У 2008 році його внесли до списку World Monuments Watch як одну із сотень пам'яток світу, що мають виняткову цінність і перебувають під загрозою руйнування. Підгорецький замок має унікальну архітектуру, поєднуючи в собі елементи фортеці та палацу. Таких будівель у цілій Європі не так багато: є кілька в Італії, але значно менших. Сьогоднішнє внутрішнє убрання замку далеке від тієї розкоші, яка панувала там упродовж століть, але ще далі воно від радянського часу. Тоді стіни всередині ренесансного палацу на 3/4 висоти людського зросту були вкриті горизонтальною смугою масляної фарби в найкращих традиціях інтер’єрів радянських “інституцій”. Зараз же над відновленням первозданної краси таки працюють. Адже за свою історію палацовий комплекс з парком став містичним місцем, наповненим красою і легендами.Зовні замкові нема рівних в Україні, та не очікуй побачити багато всередині. На превеликий жаль, пожежа 1956 року знищила більшу частину внутрішнього оздоблення: згоріли підвісні стелі, багато декоровані стіни, потріскала мармурова підлога. Після трьох днів палання не витримало перекриття даху і він впав. Відбудова була довгою, і, звісно, дуже базовою. Зараз єдиним, що нагадує нам про колишню пишність декору, є чорні дверні портали та каміни з карпатського мармуру (чув про такий?). Хоча замок проєктували та будували іноземні інженери й архітектори (один з них – француз Гійом де Боплан) у стилі італійського ренесансу і оздоблювали привезеними з закордону творами мистецтва, підлога, каміни і дверні портали були зроблені з локальних матеріалів.  Цікавий факт, що в палаці зупинявся Оноре де Бальзак, а до комплексу замку входить Гетьманський заїзд – найстаріший в Україні готель-корчма, збудований у першій половині XVIII століття. Заїжджий двір, який місцеві майже завжди вважали колишньою конюшнею, є рідкісним зразком повністю збереженої споруди такого типу в Україні.Разом з Олеським та Золочівським замками Підгорецький входить до екскурсійного маршруту “Золота підкова”, тож можна за кілька годин об’їхати їх усі. Олеський замокОкрім заслуженого титулу найстарішого замку країни, який стоїть тут ще з часів Київської Русі (перші історичні згадки про замок сягають ще 1327 року), Олеський замок славиться однією з найбільших в Європі колекцій дерев’яної скульптури. До неї входять творіння геніального Іоанна Георгія Пінзеля, які кілька років тому виставляли навіть в Луврі. Також в залах фортеці розміщені понад 1000 інших експонатів, адже він є філіалом Львівської картинної галереї. Бурхлива історія замку через його вдале розташування на межі Галичини та Волині спричинила неодноразове його переходження з рук у руки. Таким чином Олесько за свою історію було не лише частиною Київської Русі та України, але й Польщі, Литви, Угорщини. Та це не сприяло збереженню багатьох автентичних речей – бувало, фортеця палала, її руйнували, занедбували, відновлювали, тож, зрештою, автентику представляють фасади будівлі, замкові портали, геральдичні рельєфи з каменю. Та в будь-якому разі, відвідати варто.Також окрасою Олеська є готичний костел святої Трійці (1545 р.) та монастир капуцинів з костелом святого Антонія (1739 р.). Свірзький замокНа завершення ми залишили ще один замок-фортецю. В досить непоганому зараз стані (завдяки реставрації) та ще й в мальовничому місці на пагорбі над озером – це Свірж. Тутешній замок – один з витончених зразків оборонної архітектури – веде свою історію з кінця XV ст. та прикрашає ландшафт контрастом своїх білих стін та теракотового даху з черепиці.  Від першої споруди, згадка про яку датована ще 1484 роком, дотепер лишилися хіба фундамент, на якому після реконструкції звели палац у стилі пізнього ренесансу (так, сьогодні в нас вийшла екскурсія пам’ятками в дусі Відродження). Сучасного вигляду він набув у середині XVII ст., після цього не раз змінював власників, потерпав від пожеж, руйнувань та занепаду, але зрештою його історичну та архітектурну цінність оцінили і зберегли його для нас. Особливо красиво тут морозної зими, коли замерзле озеро дозволяє побачити замок під іншим ракурсом, а також влітку, коли галявина перед замком чудово підходить для пікніка.Дорогою до Свіржа можна заїхати на ще одну місцеву дивовижу – руїни замку в Старому Селі.  Подорожі розширюють наш світогляд, додають вражень та незабутніх спогадів, тож не відмовляй собі у задоволенні познайомитися з заходом України трохи ближче.