Лікбез з ПКП: яка “страховка” необхідна, якщо вважаєш, що міг інфікуватися ВІЛ?

Від неочікуваної пристрасті, що інколи закінчується пристрасним незахищеним сексом, не застрахований жоден з нас.

Звичайно, краще користуватися презервативами та приймати PrEP, та якщо ймовірне зараження вже відбулось, вибирати не випадає – потрібно терміново розпочати курс ПКП. Що це таке, як його тримати, про що пам’ятати і чи варто взагалі розпочинати – розповідаємо далі.

Що таке ПКП (постконтактна терапія, PEP, post-exposure prophylaxis)?

Постконтактна профілактика – антиретровірусні препарати (АРВТ), які потрібно приймати, якщо вважаєш, що міг набути ВІЛ внаслідок ризикованої сексуальної поведінки. АРВТ зазвичай приймають ВІЛ-позитивні люди – ці препарати допомагають організму боротися з вірусом, завдяки чому людина може вести повноцінне життя. У випадку, якщо ти одразу після небезпечної ситуації,   наприклад, незахищеного сексу з особою, чий ВІЛ-статус ти не можеш перевірити або знаєш, що він є позитивним, почнеш приймати ПКП, є великий шанс не набути вірус, а вбити його в організмі “у зародку”.

 

Як з’явилася ПКП?

 Початково прийом ПКП був стандартною процедурою для медиків, котрі мали професійний ризик інфікування ВІЛ (це – oPEP, occupational post-exposure prophylaxis). Лише в 2005 році Міністерство охорони здоров’я та соціальних служб США почало рекомендувати застосування ПКП у випадку “непрофесійних ризиків” – ситуацій, коли людина могла набути ВІЛ не через професійну діяльність, а під час незахищеного сексуального контакту чи прийому ін’єкційних наркотиків. Такий тип ПКП називається nPEP (non-occupational post-exposure prophylaxis). До речі, саме ефективність застосування АРВТ в якості пост-контактної профілактики стимулювала дослідження та розробки PrEP – доконтактної профілактики. Про неї ми склали зрозумілий лікбез тут.

Що мають на увазі під “ризикованою сексуальною поведінкою”?

 Ризик заразитися ВІЛ існує, якщо людина займається сексом без презерватива (адже найвища концентрація вірусу в організмі ВІЛ-позитивного партнера – в його спермі, крові та передеякуляті). Також ВІЛ передається шляхом використання нестирильних шприців, голок, інструментарію для пірсингу чи тату. Більше інформації щодо ВІЛ та визначення свого ВІЛ-статусу шукай в нашому FAQ.

Рівень ризику зараження ВІЛ важко вирахувати математично. Проте пам’ятай, що ризики мають властивість “накопичуватися”. Іншими словами, якщо в тебе був один незахищений статевий контакт з людиною, чий ВІЛ-статус тобі невідомий, ризик зараження буде малим. Проте якщо ці контакти були регулярними, численними та відбувалися з різними партнерами, ризикованість такої поведінки зростає.

Також пам’ятай, що людина, яка має ВІЛ і може передати вірус своїм партнерам, може роками жити, не знаючи свій ВІЛ-статус та не відчуваючи жодних зовнішніх проявів захворювання. Тож той факт, що партнер виглядає і поводиться як абсолютно здорова людина, не доводить того, що в нього немає ВІЛ.

Коли саме починати приймати ПКП?

В ідеалі, прийом ПКП потрібно розпочати протягом 2 годин після ймовірної передачі вірусу, та не пізніше ніж через 72 години (3 доби) після нього. Тут визначну роль грає швидкість: чим раніше ти почнеш профілактику, тим вищі шанси вберегти себе від ВІЛ.

 

Мені здається, що я мав той самий “небезпечний” сексуальний контакт. Що робити?

Крок 1:  твій ВІЛ-статус. Очевидно, що ПКП можуть приймати тільки ВІЛ-негативні люди. Якщо ти впевнений, що сам не є носієм вірусу, крок 2 – спробуй оцінити ймовірність того, чи є ВІЛ-позитивним твій “ризикований” партнер. Якщо на обидва питання відповідь “так” – варто розпочати прийом ПКП.

Пост-контактна профілактика надається в регіональних центрах СНІДу. Якщо ми говоримо про Київ, то це вулиця Відпочинку, 11. Туди можна звернутися в будь-який час, навіть в неробочі години: у такому випадку звертайся до приймального покою та отримаєш терапію в кількості, якої вистачить до наступного робочого дня центру СНІДу. Перед початком профілактики тебе має проконсультувати лікар, який визначить схему прийому препаратів. Пам’ятай: ПКП потрібно почати приймати якомога швидше після ймовірного моменту передачі вірусу, курс ліків потрібно пропити повністю та відповідально.

Скільки потрібно приймати ПКП?

Профілактика триває 28 днів, протягом котрих ти маєш кожного дня та в один і той самий час приймати ліки. Дуже важливо дотримуватись режиму їх прийому – тільки у випадку, якщо ти серйозно та відповідально поставишся до курсу препаратів, ПКП буде ефективною.

 

Які ліки входять до ПКП?

Комбінація препаратів, які увійдуть в твою ПКП, залежить від ступеня ризику. Загалом ПКП складається з АРВТ, які постійно приймають ВІЛ-позитивні люди, щоб допомагати організму в боротьбі з вірусом. ПКП може складатися з комбінації 2 або 3 таких препаратів.

 

Які можуть бути побічні ефекти?

Найбільш поширеними побічними ефектами є нудота і загальне нездужання. З інших побічних ефектів можуть спостерігатися: порушення сну, головний біль, відчуття втоми, блювота і діарея.

Приймати ліки кожного дня, в один і той самий час – це так складно!

Пропуск навіть однієї дози препаратів може звести нанівець ефект усього курсу. Це також може привести до розвитку стійкості вірусу до препарату. Якщо це трапиться, препарати АРВ терапії не будуть діяти на вірус.

 

Виходить я можу спокійно займатися незахищеним сексом з ким завгодно, а потім кожного разу просто пити декілька таблеток?

Прийом ПКП –  це довгий та відповідальний курс, що не гарантує на 100% порятунку від вірусу. Пам’ятай, що АРВТ мають неприємні побічні ефекти. А також, навіть в найкращому випадку, ПКП захистить тебе від ВІЛ, проте не від інших інфекцій, що передаються статевим шляхом. Тож відповідь на це питання – звичайно, ні. Ситуацій, після яких тобі доведеться приймати ПКП, варто уникати, якщо ти піклуєшся про своє здоров’я і не хочеш, аби тимчасова пристрасть обернулася наслідками на все життя.

 

Наскільки взагалі ефективна ПКП? Чи гарантує вона на 100%, що я не отримаю ВІЛ?

Через те, що фактична “перевірка” ефективності ПКП можлива лише при реальному зараженні ВІЛ, експерименти на людях є неможливими. Результати, від яких відштовхуються авторитетні медичні установи – наприклад, ВОЗ – базуються на дослідженнях на шимпанзе з вірусом SIV. Серед них за умов прийому ПКП захворюваність була менша на 81-89% (більше про це можна дізнатись тут). Тож можна впевнено стверджувати, що ПКП суттєво знижує ризик зараження. Водночас, ця статистика набагато гірша ніж та, яку гарантують застосування PrEP або презервативу, тому нагадаємо: краще піклуватися про свою безпеку заздалегідь, ніж займатися вимушеним “кризовим менеджментом”.

Коли я дізнаюся свій ВІЛ-статус після прийому ПКП?

Вважається, що аналіз на ВІЛ методом імуноферментного аналізу (ІФА, найпоширеніший вид тестування) буде правдивим за 4-6 тижнів з моменту закінчення курсу. 

 

ПКП – це так складно. Краще я похвилююсь півтора місяця і потім просто пройду тестування.

Якщо ти протягом 72 годин не почнеш профілактику, шансів вберегтися від ймовірного зараження не буде взагалі. Тож тут працює правило зі скетчів легендарної Вєрки Сердючки “краще так, ніж ніяк”. ВІЛ-позитивні люди в наш час живуть повноцінним життям, проте для цього вони мають декілька разів на рік відвідувати СНІД-центр, приймати ті самі препарати, що входять до ПКП, проте не 28 днів, а усе життя, мають обмежувати себе в деяких задоволеннях, дотримуватись жорсткого режиму. Лінь та легковажність у цьому випадку можуть коштувати дуже дорого.

Підписатись на дайджест



  • X